Ректор закарпатського вишу звернувся до президента України із проханням не допустити викривлення та фальсифікації історії України

волшебные страны нашего мира

11111Архімандрит Віктор Бедь, ректор Карпатського університету імені Августина Волошина, звернувся до Петра Порошенка із проханням не допустити викривлення та фальсифікації правдивої історії з питань державного і церковного будівництва в Україні при підготовці вшанування 1000-річчя з дня смерті рівноапостольного князя київського Володимира Великого.

У листі-зверненні ректор наводить низку історичних підстав, яких не можна уникнути та оминути при визначенні важливості та ролі Великого князя київського Володимира Великого для нашої історії та становлення Русі-України. Далі наводимо сам текст звернення:

Шановний Петре Олексійовичу!

Відновлення історичної правди цивілізаційного процесу розвитку та становлення української нації, державного і церковного будівництва в Україні є одним із головних у питаннях утвердження Української державності як усередині країни, так і на міжнародному рівні. Тому виданий Вами указ «Про вшанування пам'яті князя київського Володимира Великого – творця середньовічної європейської держави Руси-України» за № 107/2015 від 25 лютого 2015 року є одним із важливих кроків, який сприяє зростанню міжнародного авторитету та утвердженню нашої держави.

Одночасно із цим просимо Вас при підготовці до відзначення цього ювілею на загальнонаціональному та міжнародному рівні (зокрема при підготовці офіційних виступів, інтерв'ю, доповідей, теле- та радіопередач) врахувати наступні надзвичайно важливі, особливо в сучасних умовах ведення проти України московсько-путінським режимом гібридної війни (зокрема, і в частині викривлення та фальсифікації правдивої історії з питань державного і церковного будівництва в Україні) моменти.
Рівноапостольний Великий князь київський Володимир, внесок якого в розвиток давньоукраїнської державності, Русі та церковного будівництва в Україні, є надзвичайно великим і вагомим, проте не може трактуватись як одноосібний «творець» середньовічної держави Русі-України чи «засновник» Церкви Христової в Україні з таких підстав:
1. Давньоукраїнська держава Русь була заснована і утвердилась на міжнародному рівні задовго до приходу на київський княжий трон як Володимира Великого, так і його попередників із династії Рюриковичів. Становлення й утвердження давньоукраїнської держави під назвою «Русь» відбулося за часів правління київської княжої династії Кия (історія про яких з політичних міркувань була малодослідженою і забутою) та, зокрема, за часів державної і церковної діяльності блаженного князя київського Оскольда (підступно вбитого князем Олегом у 882 році).
2. Після чергового переможного походу руського (давньоукраїнського) війська на чолі з князем київським Оскольдом на Константинополь (столицю Східної частини Римської імперії – Візантії) у червні 860 року Русь учергове утвердила своє високе державне значення на міжнародному рівні, що було підтверджено підписанням відповідного мирного договору.
3. У 862 (3) році, за правління блаженного князя київського Оскольда (який до цього сам прийняв християнство) та святителя Фотія, патріарха Константинопольського, офіційно було засновано первинну Руську (Українську) Церкву з центром Митрополії у Києві, яка була внесена до диптиху Константинопольської Православної Церкви (Вселенського патріархату).
4. За правління рівноапостольного Великого князя київського Володимира у 988 році відбулось не хрещення Русі-України та заснування первинної Руської (Української) Церкви, а утвердження християнства як державної релігії.
5. Зважаючи на вище зазначені події, слід також згадати і про інші важливі історичні факти з державного та церковного будівництва на давніх українських землях, зокрема:
– період заснування, розвитку й утвердження Скіфської державності (VІІ – кінець ІІІ ст. до н.е.) та подальший перехідний період від Скіфії до Русі (III ст. до н.е. – IV ст.);
– протодержавні об'єднання кіммерійців (ІХ – VІІ ст. до н.е.) та державні союзи сармат (ІІ ст. до н.е. – ІV ст.);
– перехідний період організації державного ладу від Скіфської державності до формування ранньоруської (ранньоукраїнської) державності: Антська держава (IV – VIІ ст.);
– перші згадки про становлення руської (давньоукраїнської) державності – Русі (середина ІV – початок V ст.);
– апостольська місія апостола українського Андрія Первозваного (кінець першої половини – середина І ст.);
– заснування і діяльність на історичних теренах давньої України Скіфської єпархії (середина ІІ – середина ІХ ст.) та інше.
Зважаючи на вище викладене, на нашу думку, вшановуючи 1000-річчя з дня смерті рівноапостольного Великого князя київського Володимира (бл. 956 – 15.07.1015) доцільним було би йменувати його як одного із видатних державних, військових і церковних діячів Русі-України, за часів якого давньоукраїнська держава примножила свою міжнародну могутність і авторитет та утвердила християнство як державну релігію наприкінці доби раннього Середньовіччя.
Сподіваємося, що цей лист стане в пригоді при підготовці до офіційного відзначення 1000-річчя з дня смерті рівноапостольного Великого князя київського Володимира на державному рівні, за участі Президента України.

З пошаною
архімандрит Віктор БЕДЬ,
ректор Карпатського університету імені Августина Волошина,
президент Міжнародної академії богословських наук,
доктор богословських наук, доктор юридичних наук, професор

Страны старого света