Panel1

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetuer adipiscing elit. Aenean commodo ligula eget dolor. Aenean massa. Cum sociis natoque penatibus et magnis dis parturient montes, nascetur ridiculus mus. Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem. Nulla consequat massa quis enim. Donec pede justo, fringilla vel, aliquet nec

Panel2

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetuer adipiscing elit. Aenean commodo ligula eget dolor. Aenean massa. Cum sociis natoque penatibus et magnis dis parturient montes, nascetur ridiculus mus. Donec quam felis, ultricies nec, pellentesque eu, pretium quis, sem. Nulla consequat massa quis enim. Donec pede justo, fringilla vel, aliquet nec

Top Panel
ТОП новини

УКРАЇНІ ВІД ОЛЕКСАНДРА КОНИСЬКОГО

141819082019"Кожний день життя – для України", – так жив Олександр Кониський – засновник шевченкознавства, український перекладач, письменник, кандидат права.

На Закарпатті відкриють меморіальну дошку відомому політв’язню Петру Тракслеру

211516082019У суботу, 17 серпня, о 13.00 в с. Луг на Рахівщині з ініціативи закарпатського осередку Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих та Закарпатського крайового культурно-освітнього товариства «Просвіта»відбудеться урочисте відкриття меморіальної дошки Петру Тракслеру – відомому борцю за волю і незалежність України.

Кревська унія

10501508201914 серпня 1385 року в місті Крево за присутності польських послів, литовський князь Ягайло видав спеціальну грамоту про династичний союз між Великим князівством Литовським і Польщею, за яким великий князь литовський проголошувався польським королем.

Керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією єпископ Віктор відслужив заупокійну літію за Пантелеймоном Кулішем до 200-річчя з дня його народження

20421308201912 серпня 2019 року, Преосвященніший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Мукачівсько-Карпатською єпархією Православної Церкви України, в молитовній кімнаті архієрейської резиденції в м. Ужгороді, відслужив заупокійну літію за українським патріотом, письменником, фольклористом, мовознавцем, філософом історії, видавцем, одним із творців української літературної мови Пантелеймоном Олександровичем Кулішем (16 липня (07 серпня) 1819, Вороніж Глухівського повіту Чернігівської губернії, Україна під окупацією Російської імперії – 02 (14) лютого 1897, хутір Мотронівка Чернігівської губернії, Україна під окупацією Російської імперії) до 200-річчя з дня його народження.

"Я воював за Україну, а не Польщу!" Про генерала Марка Безручка

204013082019130 років тому на Запоріжжі народився генерал Армії УНР, який урятував Польщу від більшовизму. У 1938-му Безручка нагородили найвищим польським орденом "Vіrtutі Міlіtarі", проте українець відмовився його прийняти.


В СРСР командирів Червоної армії 1920-х років знали всі.

Про них знімали фільми, десятками малювали картини, створювали пісні, називали їхніми іменами вулиці, селища, міста і навіть Великий терор 1930-х років, який коштував багатьом командирам життя і викреслення з офіційної пропаганди, не завадив створенню багаторічного культу Ворошилова, Будьонного, Котовського, Чапаєва (перелік можна продовжувати і продовжувати).    

Україна під час жорстокої, виснажливої війни за незалежність мала своїх героїв, на прикладах яких можна і треба виховувати українську малечу. Проте за 22 роки існування України молодь, крім безликих героїв Крут і Базару (навряд чи хтось може назвати хоч би 3-4 учасників бою під Крутами), нічого не знає про наших військовиків.

Про одного з них мова піде далі. Його повинні знати не лише українці, але і наші сусіди поляки. Генерал Марко Безручко це заслужив.    

Шлях у військові

Він народився 31 жовтня 1883 року в містечку Великий Токмак Херсонської губернії (зараз Токмак Запорізької області), тоді доволі великому центру торгівлі і місцевої промисловості. Через кілька років після народження Марка Великий Токмак опинився на залізниці, яка поєднувала Донбас з Кримом і чорноморськими портами.

Марко закінчив вчительську семінарію, трохи повчителював, але вирішив стати військовим. Продовжує навчання в Одесі, закінчив там юнкерське училище, де познайомився і подружився з потомственним одеситом Всеволодом Змієнком, з яким доля поєднувала згодом не раз.

Після училища дороги друзів розійшлися: Безручка направили до 106-го Уфімського піхотного полку, а Змієнко служив спочатку в Очакові, потім в 11-му піхотному полку в Житомирі (командиром полку тоді був Антон Денікін).

Проте друзі тримали зв’язок і разом вступили 1912 року до Миколаївської академії Генерального штабу в Петербурзі, яку закінчили саме перед початком війни – влітку 1914 року.

Там Марко Безручко вчився разом з майбутніми генералами армії УНР Олександром Вишнівським і Василем Киреєм. Під час Першої світової війни Марко Безручко був начальником штабу піхотної дивізії.

Але тут настав 1917-й.

Безручко разом з іншими військовиками українського походження став на бік свого повсталого народу і брав активну участь у створенні частин української армії.

Що було далі, краще не згадувати – завдяки "зусиллям" прем’єра Винниченка та його соціалістичної братії потуги українських військовиків створити дієву армію пішли нанівець.

Тільки з постанням Української держави (квітень 1918 року) на армію звернули увагу, тому що на чолі держави став військовик – генерал Павло Скоропадський. Тоді багато колишніх офіцерів царської армії пішли до новоствореної армії. В тому числі і Безручко, якому доручили служити в Генеральному штабі.

Він був одним із тих, кому не подобалось засилля російських монархістів в армії, яким відкрито протегував сам гетьман, тому під час короткотривалої війни між гетьманом і Директорією прийняв бік останньої.

Наприкінці 1918 року Безручка призначають начальником оперативного відділу Генерального штабу Армії Української Народної Республіки. Нагадаємо, що оперативній відділ керував діяльністю української розвідки і контррозвідки.

На чолі Січових Стрільців

26 березня 1919 року полковника Безручка призначили до Корпусу Січових Стрільців, командиром якого був полковник Євген Коновалець. Там Марко Данилович став начальником штабу і членом Стрілецької Ради.

Солдат Армії УНР. Реконструкція

Корпус Січових Стрільців того часу складався з частин колишньої Сердюцької дивізії армії Української держави. Як писав згодом Безручко, "та обставина, що сердюки були дітьми заможних селян-хліборобів, робила корпус відпорним більшовицьким гаслам", тобто підрозділ був одним з найбільш боєздатних і дисциплінованих з’єднань українських військ.

Корпус тоді брав участь у важких боях з червоними під Бердичевим. Він складався з 5 полків піхоти, 6 полків артилерії і кінного дивізіону. Сам Безручко вказував, що мала чисельність кінноти (250 шабель) була найбільшим недоліком з’єднання.

Протягом 1919 року Корпус вів важкі бої на Поділлі, відбиваючи наступи червоних і білих, аж поки 7 грудня 1919 року армію УНР не було інтерновано поляками в Луцьку.

1 січня 1920 року Симон Петлюра доручив полковнику Безручку сформувати 6-ту стрілецьку дивізію Січових Стрільців.

Петлюра і Пілсудський (у вікнах вагону), 1920 рік

Після підписання Варшавського договору між УНР та Польщею, 26 квітня 1920 року 6-та січова Безручка і 3-я Запорізька дивізія Олександра Удовиченка розпочали спільно з 3-ю польською армією наступ на Київ і 7 травня визволили Київ від червоних.

Проте через місяць боїв командування РСЧА зосередило проти об'єднаних польсько-українських військ чималі військові сили. У результаті червневого наступу військ Південно-Західного фронту червоні перехопили ініціативу.

Вже 14-16 липня 14-а армія РСЧА Михайла Молкочанова вийшла на Збруч, а 25 липня 1-а Кінна армія Семена Будьонного захопила Броди. 26 липня упав Тернопіль, де 1 серпня було проголошено утворення Галицької Соціалістичної Радянської Республіки.

Прапор Галицької РСР

Під кінець серпня лінія фронту перекотилася на Холмщину по лінії Красностав-Замостя.

Після авантюрно-невдалого штурму міцно укріпленого Львова (за наполяганням члена Реввійськради Південно-Західного фронту Сталіна) 1-шу Кінну армію було перекинуто на допомогу Західному фронту Михайла Тухачевського, якого 12-16 серпня розбили поляки на Віслі.

1-ша Кінна повинна була вдарити полякам в тил і вийти в район Любліна. Але на шляху червоних було Замостя, в якому знаходилися частина 6-ї Січової дивізії Армії УНР Марка Безручка (штабна сотня, сотня 6-го кінного полку, 6-й технічний курінь і гарматна батарея).

Польський плакат 1920 року. Поляк виганяє більшовика з характерним обличчям

Місто було оточене червоними. Разом з українцями обороняли Замостя польські підрозділи (два курені, неповний 31-й полк піхоти, 2 бронепотяги і дивізіон артилерії).

Оборону Замостя очолив полковник Марко Безручко, а його давній друг ще по Одесі полковник Всеволод Змієнко був начальником штабу оборони.

Переможець Будьонного

Про цю сторінку "нєпобєдімой і лєгєндарной" згадувати за всі роки СРСР було не прийнято.

Радянська пропаганда часів великого терору "згадала" оборону Замостя життєрадісним пісенним маршем киянина Дмитра Покраса на слова одного із радянських трубадурів Олексія Суркова (1938 рік): "На Дону и в Замостье тлеют панские кости, над костями шумят ветерки".

Насправді під Замостям тліють не лише "панські" кістки. Чимало там і більшовицьких.

Перший штурм Замостя 29 серпня 1920 року будьонівцями не вдався, проте вусатий стратег кинув свої частини на штурм знову. Протягом трьох днів над Замостям гримотів вогняний смерч.

Штурм 30 серпня тривав весь день, але вже 31 серпня зусилля червоних послабішали, вже під вечір того ж дня облогу міста було знято. Будьонівські підрозділи були остаточно розгромлені.

Відзнака Шостої дивізії генерала Безручка

Проте про героїзм українців під Замостям "забули" не тільки в СРСР, але і в Польщі.

Польська пропаганда та історіографія культивують "чудо на Віслі", а про участь українців у розгромі РСЧА, який врятував фактично всю Європу під "добровільного входження" до складу "союзу радянських республік" - мовчанка [один раз прізвище Безручка згадується у фільмі Єжи Гофмана "Варшавська битва" - ІП].

Хоча ще 1938 року відомий польський військовик Тадеуш Кутшеба (командуючий групою армій "Вісла" під час "оборонної" війни 1939 р.) у книзі "Wyprawa Kijovska" вперше віддав належне Безручку та його бійцям. 

Український радянський плакат 1920 року. Українець виганяє поляка в характерному жовто-синьому вбранні

Після оборони Замостя Марко Безручко став генералом, його призначено командувачем Середньою групою військ Армії УНР у складі 5-ї та 6-ї дивізій, яка, провівши в жовтні контрнаступ проти більшовицьких військ, зайняла Поділля по лінії Шаргород-Бар-Літин.

В цей час поляки, які перейшли у контрнаступ, разом з українськими війська вийшли на лінію Старокостянтинів-Звягель і зупинилися, вважаючи свою мету досягнутою. Мало того, вони пішли з Москвою на переговори про перемир’я.

Українським військам довелося відвойовувати свою землю в одиночку. Аж поки 21 листопада війська армії УНР в результаті контрнаступу червоних змушені були перейти Збруч, за яким вже хазяйнували поляки. Українську армію було інтерновано.

У цих умовах наприкінці 1920 року Марко Безручко очолив військову місію і штаб Армії УНР у Варшаві. На початку 1921 року він став військовим міністром УНР, а також віце-міністром уряду УНР в екзилі. Саме він займався добробутом інтернованих українських вояків.

Генерал жив у "генеральському" бараку в одному з таборів для інтернованих вояків армії УНР в Щипіорно разом з дружиною Клавдією Олексіївною. Марко Данилович керував табором, а його дружина заробляла на життя живописом. Там же жила родина  Всеволода Змієнка і вдова начальника штабу УГА Єлизавета Мишковська (Мєшковська).

1924 року поляки почали ліквідацію таборів вояків УНР. Безручко прийняв запрошення митрополита Андрея Шептицького працювати у карпатській Осмолоді, де вже працював перший начальник штабу Корпусу Січових Стрільців полковник Андрій Мельник (майбутній провідник ОУН).

Проте поляки, чиє становище у Галичині було непевне, запротестували і не дозволили від’їзд. Як зазначає донька Всеволода Змієнка публіцист Галина Змієнко-Сенишин (Канада), польська влада боялася, що популярний в українських землях Марко Безручко підніме повстання проти Польщі.

Генералу було запропоновано (майже примушено, зазначає Галина Змієнко-Сенишин) працювати у Картографічному інституті Війська Польського у Варшаві.

В 1931-1935 роках Марко Безручко очолював Українське воєнно-історичне товариство у Варшаві і редагував військовий альманах "За державність" - цінне джерело з історії визвольних змагань 1917-1922 років.

 Одна з обкладинок альманаху Безручка

Пережите і набутий досвід під час війни за незалежність Марко Безручко описав у книгах "Від Проскурова до Чорториї" (Каліш, 1924), "Українські Січові Стрільці на службі Батьківщині" (Каліш, в-во "Чорномор", 1932).

Під час бучного святкування 20-річчя відродження Польської держави польська влада нагородила Марка Безручка вищим орденом "Vіrtutі Міlіtarі", проте той прийняти його відмовився. "Я воював за Україну, а не за Польщу" - заявив бойовий генерал.

Безручко після важкої хвороби 10 лютого 1944 року і похований на українському православному цвинтарі "Воля" у Варшаві. Там же упокоївся і Всеволод Змієнко. Генерали дружили до самої смерті Змієнка 1938 року.

Могила генерала Безручка на православному кладовищі Армії УНР у Варшаві

Польська комуністична влада (треба віддати їй належне) не зруйнувала могили запеклих ворогів комунізму. В той час у Токмаку братів, а потім племінників генерала певні органи "діставали" за родство з "петлюрівцем" і ті зареклися про генерала згадувати.

Внучатий племінник Марка Безручка Анатолій Васильович розповідав автору, що про генерала згадували пошепки, мовляв, він воював з "нашими".

Тільки після Незалежності ім’я Марка Безручка повернулось спочатку до його родичів, а потім і до всіх небайдужих. Щоправда, повертається дуже повільно, як зазначалось вище.

Джерело: www.istpravda.com.ua

Володимир Кедровський - "головний самостійник Херсонщини"

203613082019Під час Другої світової війни в однострої полковника Армії УНР Кедровський об’їхав цілу низку університетів Америки з антинацистськими виступами, засуджуючи окупацію України німцями та росіянами...


Його давній шляхетський рід походить із Пруссії. Володіння його батьків простягалися берегами річки Інгул. Він досконало володів грецькою, німецькою та цілою низкою слов’янських мов.

Ця людина була особисто знайома з Іваном Франком, Симоном Петлюрою, Левом Мацієвичем, Євгеном Коновальцем та Олександром Кошицем.

Його прізвище нерозривно пов’язане з історією становлення Української Народної Республіки. Був знаним в політичних колах Польщі, Австрії, Латвії, Естонії, Туреччини та США. Читав лекції у провідних універститетах Америки.

Його звати Володимир Кедровський.

Легендарний земляк народився 13 серпня 1890 року у Херсоні. Освіту здобував вдома разом з двома молодшими братами. Батько хлопчика помер у віці 32 років від пневмонії, тому він та його двоє братів залишили нерухомість родині Кедровських, а самі оселились у маєтку свого діда по матері — Миколи Онуфрійовича Липського.

Дід Микола мав великий вплив на формування молодого юнака. Настановчі бесіди та література, яку діставав Володимир від старого, назавжди змінили хлопця. Досить швидко Кедровський відмовився від спілкування російською мовою, і почав розмовляти українською.

У 15 років, разом з декількома однолітками, він створив український есерівський гурток, який розгорнув просвітницьку діяльність серед селян Херсонщини. У сімнадцять Кедровський вимушений виїхати з Російської імперії, аби уникнути арешту за політичними звинуваченнями.

Невдовзі Володимир повернувся до дому. Він закінчив Херсонське реальне училище, що спеціалізувалось на військово-морській архітектурі, а потім продовжив освіту у мореходній школі (каботажному училищі). Навчання в ній було сплановане так, що курсанти півроку слухали курси, а півроку знаходились на морській практиці.

Скінчивши мореплавну школу, Володимир отримав диплом помічника капітана. Однак, через свою українську антиімперську діяльність - зокрема, агітацію серед матросів - дістати роботу на військовому флоті не зміг.

Згодом переїхав до Одеси, де протягом 1907-1911 років вчився в Одеському (Новоросійському) імператорському університеті, по завершенні якого отримав фах у галузі статистики та економіки.

З юнацьких років Кедровський належав до Української Партії Соціалістів-Революціонерів, був членом Української Старої Громади в Херсоні. З 1911 року до 19 липня 1914 року працював у Херсонському земстві: спершу як працівник статистичного відділу, а згодом як його очільник.

У спогадах, написаних на еміграції, він характеризував цю управу як цитадель "українофілів", що намагалася діяти легальними засобами.

Секретарем управи був А.М. Грабенко, один з найкращих фахівців у земських справах усієї Російської імперії. На Херсонщині він досяг поліпшення агрономії, медицини, ветеринарії, шкільництва, будівництва шляхів.

Одночасно Грабенко багато робив для українського піднесення в губернії. Управа домагалася від уряду дозволу на викладання українською мовою в народних школах, в усіх народних бібліотеках розповсюджувалися українські книжки.

Працюючи в земстві, Кедровський провів дослідження, яке виявило рецидиви неписьменності серед людей, що скінчили школи, бо вчилися чужою мовою, а пізніше не мали літератури для читання зрозумілою для них українською мовою.

На підставі зібраних матеріалів Володимир Іванович уклав огляд народної освіти в Херсонській губернії за 1910 рік та позашкільної освіти за 1912 рік. Український письменник М. Чернявський, в минулому завідувач відділу народної освіти Херсонського земства, допомагав при підготовці огляду порадами.

За свою працю Кедровський дістав срібну відзнаку з нагоди 50-ліття заснування земств. Статистичні праці земств з української території стали підставою для законопроекту, що був внесений до Четвертої Державної Думи про потребу навчати дітей їх рідною мовою. Війна 1914 р. стала на перешкоді обговоренню цього законопроекту.

Кожного літа в роках 1912—1914 Кедровський мав за службовий обов'язок організувати загальноосвітні шеститижневі курси для вчителів земських шкіл Херсонської губернії.

За порадами та вказівками членів Старої Громади, Кедровський намагався поставити навчання так, щоб познайомити близько півтисячі вчителів з елементами українознавства. Це треба було робити обережно, бо програму курсів і склад лекторів затверджувало Міністерство освіти, яке надсилало своїх представників, що мали стежити, щоб не було "крамоли". 

 В. Кедровський, член Української Старої Громади в Херсоні

Вже в перші дні війни був мобілізований до армії, служив у 48-му піхотному запасному полку. Закінчив Оранієнбаумську кулеметну школу. З серпня 1914 по січень 1915 року брав участь у боях протин Німецької армії у Східній Прусії. Нагороджений орденом Святого Георгія за хоробрість, проявлену в бою.

З 1 липня по 1 листопада 1915 року був курсантом Одеського військового училища, котре закінчив з відзнакою та отримав звання прапорщика.

З 1 грудня 1916, до 15 червня 1917 Володимир Іванович перебував у кулеметній команді Балтійського флоту при Кавказькій туземній кінній ("Дикій") дивізії, котра вела бої на Галицькому та Румунському фронтах проти австрійських, німецьких та турецьких військ. Невдовзі командування "Дикої Дивізії" змусило Кедровського - за українські настрої та спробу утворення в в дивізії національної української частини - покинути її.

Приїхавши у відпустку до рідного Херсона, Кедровський допомагав утворювати з місцевого гарнізону українські маршові роти. Залишив Російську імператорську армію у званні підпоручника.

Щойно у 1917 році в Російській імперії спалахнула революція, Володимир Кедровський взяв активну участь в українізації військових частин, а згодом – у творенні української армії. Справа ця була дуже нелегкою, бо мала супротив навіть в середовищі українських політиків, які вважали, що вистачить однієї міліції.

Необхідність власного війська розуміли лише окремі політики та військовики, й серед них Петлюра та Кедровський. Єдність їхніх поглядів виникла ще в травні 1917 року, коли Кедровський в службових справах приїхав до Києва, де брав участь в засіданнях Першого всеукраїнського військового з'їзду.

Дні з'їзду стали переломними у його житті. Раніше Кедровському здавалося, що по завершенню війни українці без боротьби почнуть будувати власну долю. Однак мрії розвіяв шалений спротив з боку росіян. Кедровський став гарячим послідовником Петлюри.

На ІІ Всеукраїнському військовому з'їзді Володимир був обраний членом і заступником голови Українського Генерального Військового Комітету. Згодом виконував обов'язки товариша (заступника) Генерального Секретаря військових справ, завідувача мобілізаційного відділу УГВК. Був членом Центрального Комітету Всеукраїнської Селянської Спілки, делегатом від України на Всеросійську демократичну нараду.

З 1917 року - член Української Центральної Ради. Доклав великих зусиль до розбудови українського війська.

1 вересня 1917 року він був призначений заступником Генерального секретаря військових справ у новосформованому уряді та одержав звання підполковника Армії УНР. Однак вже за півроку, на знак протесту проти введення німецьких військ на територію України, подав у відставку.

Повернувся до Херсона, назад до Земської управи. Очолив статистичне бюро і відділ освіти та бібліотек. Відтак в період з середини березня і до листопада 1918 року знову мешкав у рідному місті.

Тут він поринув в активну громадську діяльність. Був обраний головою "Просвіти" у Херсонській губернії. Брав участь у видавництві самостнійицького щоденника "Дніпро" та тижневика "Наше життя".

З початком антигетьманського повстання, 13 листопада 1918 року виїхав до Києва за терміновим викликом. Наступного дня зустрівся з Євгеном Коновальцем та Федором Черником. Надвечір 14 листопада він уже вирушив до Білої Церкви, де були сконцентровані частини Січових Стрільців.

15 листопада у повстанському штабі Кедровський був свідком підписання С.Петлюрою Універсалу про повстання. Одночасно він був призначений начальником другої управи Головного Штабу.

Кедровський розіслав до усіх військових начальників на місцях телеграми про мобілізацію до Української Республіканської Армії, за підписом "За штаб українських військ полковник Кедровський".

У Січовому Коші прибулих повстанців та старшину формували у військові частини і відправляли на фронт до Січових Стрільців, а потім до Чорноморського Коша. Багато сил Кедровський віддавав наведенню дисципліни, якої, у цей час, так не вистачало повстанцям.

Кедровський був не просто штабовим старшиною, а хоробрим вояком. Разом з іншим херсонцем, полковником Олексою Алмазовим, він взяв активну участь у січневих боях з більшовиками на вулицях Києва. Під командою Кедровського було роззброєно цілий підрозділ червоних.

У квітні 1919 року Володимир Іванович був призначений отаманом для спеціальних доручень при наказному отамані Осецькому. Він виїхав на фронт, щоб дослідити становище. Але враження від цієї поїздки були настільки негативними, що він запропонував утворити при армії орган, відповідальний за наведення порядку. Негайно розробив положення про цей орган.

На цю пропозицію було створено Державний інспекторат, затверджений законом Уряду УНР. 16 травня Кедровський отримав наказ Петлюри приступити до виконання обов'язків Головного державного інспектора Армії УНР, чим і займався до грудня 1919 року.

Документ за підписом Начальника Головного управління Генштабу Вячеслава Бронського. 21 січня 1919 р., публікується вперше. З архіву "Героїки"

Рік 1919-й став для Кедровського останнім на землях України. Згодом він перебував на високих дипломатичних посадах. Був членом місії УНР у Туреччині. Як військовий представляв Український Уряд при головному штабі антантських військ у Салоніках.

З грудня 1919 року — посол УНР у Латвії, Естонії та Фінляндії. У 1920 році делегат на конференцію п'яти держав в Ризі. Делегат від УНР на російсько-польських мирових переговорах в Ризі. З 1921 року спеціальний воєнний представник Дерикторії УНР і особово-уповноважений Головного Отамана Петлюри при уряді Туреччини.

Нелегка доля лягла на плечі сім’ї Володимира Кедровського. Російські більшовики шукали за ним та його родиною по цілій Україні. Майбутнє "головного самостійника Херсонщини" було визначено наперед – фізичне знищення.

Марта Одарик, дружина Володимира Івановича, в роки визвольних змагань мешкала з дітьми коло своїх батьків у Херсоні, пізніше була з чоловіком, відрізана фронтами від дітей. На початку 1919 року вона виїздила разом із Кедровським з дипломатичною місією до Туреччини. Влітку 1919 року у Немирові її заарештувало Чека. Була ув'язнена кілька тижнів, поки не врятували повстанці.

У 1920 році, коли Кедровський був послом УНР до балтійських держав, а його дружина знаходилася поряд, їхні четверо малих синів були вбиті червоноармійцями в окупованому Херсоні разом з усією родиною Одариків, усього 16 осіб.

Брати Володимира Івановича були розстріляні: Миколу розстріляли денікінці в Говтві (село на Полтавщині) 1919 року, а Михайла — червоноармійці в Катеринославі (тепер місто Дніпропетровськ) 1921 року.

У грудні 1923 року Володимир Кедровський та його дружина Марта емігрують до США. Їхнім спонсором виступив дядько Володимира, єпископ РПЦ Іоан Кедровський, який жив в Америці з 1902 року.

У березні 1932 року Марта Кедровська померла. Вона не встигла оговтатись від травм минулих років: жахливої смерті родичів у підрадянській Україні. Згодом Володимир Іванович одружився вдруге з Катериною Шаттак — випускницею міського коледжу Нью-Йорку.

Катерина була активісткою багатьох українських громадських організацій. У 1936 році від шлюбу Володимира Кедровського з Катериною Шаттак народився син Юрій.

Володимир Іванович на еміграції у США. Публікується вперше. З архіву "Героїки"

Володимир Іванович прожив у Штатах яскраве та непересічне життя. Був бізнесменом та заробив грошей. Редагував найстарішу українську газету – "Свободу". Був одним з ідеологів української шкільної освіти в еміграції. Очолював український відділ радіостанції "Голос Америки" у Вашингтоні.

Під час Другої світової війни в однострої полковника Армії УНР об’їхав цілу низку університетів Америки з антинацистськими виступами, засуджуючи окупацію України німцями та росіянами.

Мав широке коло інтересів. Добре знався на літературі й мистецтві. Автор публіцистичних праць, книжок спогадів "Обриси минулого", "Ризьке Андрусово", "Дві військові організації", "1917-й рік", в яких з позицій партії соціалістів-революціонерів дав оцінку подіям і проблемам національної революції 1917—1921 рр. в Україні.

Кедровський пожертвував цінні матеріали до архіву Української Академії Мистецтв та Науки в Нью-Йорку, бібліотеці Конгресу США та різним університетам. Серед цих матеріалів й оригінальні неопубліковані листи Симона Петлюри. Академія здійснила їх друк окремою книгою: "Симон Петлюра: листи, статті, документи" у 1956 році.

Полковник Армії УНР помер 13 березня 1970 року у місті Метачен, штат Нью-Джерсі, США. Поховали Володимира Кедровського на православному кладовищі містечка Бавнд-Брук, США.

Могила полковника Армії УНР В. Кедровського. Фото: Володимир В'ЯТРОВИЧ 

Катерина Кедровська (Шаттак) померла 16 вересня 1997 року. Перед смертю пані Катерина мріяла передати до Херсону цілий ряд особистих речей свого чоловіка. Наївна вірила, що в незалежній Україні постать Кедровського буде гідно вшанована.

Старенький пан Юрій, син В. Кедровського, досі вірить, що знайомство херсонців з його батьком ще попереду.

Джерело: www.istpravda.com.ua

ЛЮДИ ПРАВДИ: ҐАРЕТ ДЖОНС

203313082019Британський журналіст Ґарет Джонс (Gareth Jones, 1905-1935) був одним із перших західних кореспондентів, які з ризиком для себе намагалися своїми публікаціями донести світові правду про злочин убивства голодом мільйонів людей в Україні у 1932-1933 роках.

Синьо-жовтий чи жовто-блакитний? Міфи про "перевернутий" прапор

195812082019Спекуляції довколо необхідності поміняти місцями кольори національного та державного стягу вийшли у стадію апогею. Відомий історик і дослідник геральдики, спираючись на джерела, спростовує найбільш популярні міфи.

Пантелемон Куліш:таємниці залицяння

194812082019Видатний письменник, історик і фольклорист був занадто емоційним чоловіком і не цурався вродливих жінок, час від часу поринаючи в шалені романи. Один із них вже давно перетворився на легенду.

"МОВА — ПЕРША ЗБРОЯ В БОРОТЬБІ: ВИЖИВЕ МОВА, ВИЖИВЕ Й ВІТЧИЗНА"

122012082019"Мова — перша зброя в боротьбі: виживе мова, виживе й Вітчизна", - писав харків’янин Олександр Ільченко в часи тотального зросійщення.

hhgКаУ реклама 16

Публікації

  • 1
  • 2
  • 3
Українські вчені заявили про готовність безкоштовно забезпечити кожного українця ID-карткою

Українські вчені заявили про готовність безкоштовно забезпечити кожного українця ID-карткою

22 серпня 2019|Super User - avatar Super User|Hits:6

Вчені входять до складу Industrial Innovation Group (IIG), яку визнано світовим лідером.

Акредитація освітніх програм університетів відбуватиметься онлайн

Акредитація освітніх програм університетів відбуватиметься онлайн

20 серпня 2019|Super User - avatar Super User|Hits:9

Вищі заклади освіти, які виявлять бажання акредитувати освітні програми, зможуть це зробити просто: без запо...

Як правильно звільнитися і отримувати зарплату ще 9 місяців: секрети закону

Як правильно звільнитися і отримувати зарплату ще 9 місяців: секрети закону

11 серпня 2019|Super User - avatar Super User|Hits:34

Як правильно звільнитися Перший і найважливіший пункт – причина звільнення. Якщо ви самі вирішили п...

Автономія вишів у контексті законодавства і практики

Автономія вишів у контексті законодавства і практики

11 серпня 2019|Super User - avatar Super User|Hits:26

Університетська автономія може розглядатися як саморегульоване і авторитетне академічне середовище, яке створю...

Педрада школи визнаватиме освітні програми для вчителів

Педрада школи визнаватиме освітні програми для вчителів

11 серпня 2019|Super User - avatar Super User|Hits:27

З 2020 року неурядові організації матимуть можливість надавати освітні послуги з підвищення кваліфікації вчите...

Наука. Всесвіт міг існувати до Великого вибуху - вчені

Наука. Всесвіт міг існувати до Великого вибуху - вчені

9 серпня 2019|Super User - avatar Super User|Hits:32

Темна матерія могла існувати у вигляді невідомих часток за частки секунди до Великого вибуху.

Президент затвердив склад Комісії з питань правової реформи

Президент затвердив склад Комісії з питань правової реформи

9 серпня 2019|Super User - avatar Super User|Hits:28

До складу Комісії з питань правової реформи при Зеленському увійшли голови касаційних судів, члени ВРП та відо...

Вчені вперше виростили ГМО-печінку людини

Вчені вперше виростили ГМО-печінку людини

9 серпня 2019|Super User - avatar Super User|Hits:25

КИЇВ. 8 серпня. УНН. Дослідники з Піттсбурзького університету вперше виростили мініатюрну печін...

Найкрасивіша нація у світі: Як виглядали українки 100 років тому (фото)

Найкрасивіша нація у світі: Як виглядали українки 100 років тому (фото)

9 серпня 2019|Super User - avatar Super User|Hits:28

“Село, як писанка”, – писав Кобзар. А основною прикрасою українського села були його жительки.

Єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор відслужив заупокійну молитву за українськими жертвами до 82-х роковин початку масового терору в Московському комуністично-радянському Союзі РСР

Єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор відслужив заупокійну молитву за українськими жертвами до 82-х роковин початку масового терору в Московському комуністично-радянському Союзі РСР

6 серпня 2019|Super User - avatar Super User|Hits:21

5 серпня 2019 року, Преосвященніший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Мукачівсько-Ка...

Ліквідація Запорозької січі

Ліквідація Запорозької січі

4 серпня 2019|Super User - avatar Super User|Hits:29

3 серпня 1775 року російська імператриця Катерина II видала маніфест, яким оголосила про ліквідацію Підпі...

Єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор відслужив заупокійну молитву за українським патріотом Сергієм Нігояном до 26-річчя від дня його народження

Єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор відслужив заупокійну молитву за українським патріотом Сергієм Нігояном до 26-річчя від дня його народження

2 серпня 2019|Super User - avatar Super User|Hits:29

2 серпня 2019 року, Преосвященніший Віктор (Бедь), єпископ Мукачівський і Карпатський, керуючий Мукачівсько-Ка...