Взяття Києва військами радянської Росії

1926090220209 лютого 1918 року російські радянські війська під командуванням російського лівого есера Михайла Муравйова після кількаденного артилерійського обстрілу захопили столицю Української Народної Республіки Київ та влаштували у місті терор, жертвами якого стали кілька тисяч осіб.

18 грудня 1917 року, після відмови Української Центральної Ради виконати умови ультиматуму, Раднарком ухвалив рішення «Вважати Раду у стані війни з нами». Того ж дня Володимира Антонов-Овсієнка було відправлено до Ставки Верховного головнокомандуючого Росії в Першій світовій війні, яку на той час вже очолював більшовик Микола Криленко, з метою «чіткого з'ясування організації і складу бойового центру, діючого проти контрреволюції». У цьому ж рішенні зазначалося і про те, куди спрямовувати першочергові зусилля такого центру: «…Прямим же завданням тов. Антонова має бути організація боротьби та бойових дій з Радою». У свою чергу Антонов-Овсієнко вже у січні 1918 року «головнокомандувачем усіма військами, що діють проти Центральної Ради» призначив Михайла Муравйова (йшлося про безпосереднє підпорядкування загонів Рейнгольда Берзіна, Павла Єгорова, Г. Кудинського), про що повідомив йому саме під час бою під Крутами. Після цього бою Муравйов дав наказ про загальний наступ на Київ.

Успішному просуванню російських радянських військ сприяв організований більшовиками заколот у Києві, який українцям вдалося приборкати з допомогою відряджених із фронту військ лише 4 лютого. А вже наступного дня Муравйов дав наказ про штурм Києва.

Жорстокі бої, у ході яких червоногвардійці активно використовували артилерію, тривали до 9 лютого.

Зокрема, 7 лютого він видав розпорядження Єгорову «посилити канонаду, громлячи нещадно місто». Згідно безпосереднього наказу Муравйова того ж дня цілеспрямованим вогнем з керованого більшовиком Андрієм Полупановим бронепотягу, який перебував на залізничній колії між товарною станцією і пасажирським залізничним вокзалом, запальними снарядами було знищено прибутковий будинок родини Грушевських. У полум'ї пожежі згоріли безцінні колекції українських старожитностей, що зберігались у помешканні голови УЦР та у розташованому у цьому ж будинку музеї-майстерні українського художника Василя Кричевського. Муравйов вихвалявся цим перед Антоновим-Овсієнком: «Я спалив великий будинок Грушевського і він протягом трьох діб палав яскравим полум'ям«.

Михайло Муравйов (1880-1918). Убитий (за деякими джерелами — застрелився) під час антибільшовицького заколоту у Симбірськ

У ніч проти 9 лютого українські війська відступили з Києва, хоча, як відзначалося навіть у датованому тим днем зверненні нової влади до Льва Троцького — представника Росії на переговорах з країнами Четверного союзу у Бресті, «подекуди ще тримаються невеличкі купки офіцерів та юнкерів».

Поведінка переможців цілком відповідала настанові, виголошеній Муравйовим напередодні у Бахмачі: «Ми їм покажемо, дайте тільки добратися до Києва. Якщо буде потрібно, не постою ні перед чим: каменя на камені не залишу в Києві. Мешканців не жаліти, вони нас не жаліли, терпіли хазяйнування гайдамаків. Ми їх всіх перестріляємо та переріжемо. Ми їм покажемо, нема чого боятися кровопускання. Хто не з нами — той проти нас. Ви, доблесні товариші, ви мені допоможете взяти Київ, а там ви будете нагороджені».

Київ накрила хвиля небаченого раніше терору, напрямок якого було визначено ще в наказі Муравйова від 4 лютого: «Військам обох армій наказую нещадно знищити в Києві всіх офіцерів і юнкерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції». Під таке означення міг потрапити багато хто. Загинуло чимало відомих офіцерів. Найбільш резонансним стало вбивство митрополита Київського Володимира, яке трапилося ше 7 лютого у захопленому червоними військами районі Києва. Щоправда, воно було публічно засуджене Муравйовим, який навіть пообіцяв покарати винних, але реально нічого зроблено не було.

 

Із записки про хід взяття радянськими військами Києва, яку 9 лютого 1918 року Микола Скрипник передав по прямому проводу Леву Троцькому у Брест. У записці, про зміст якої планувалося повідомити інших учасників переговорів у Бресті, йшлося також про те, що Київ захоплювали «радянські війська на чолі з головнокомандувачем військами радянської України Юрієм Коцюбинським»

 

Відсутність чітко визначених критеріїв терору звела його до погромів. Один із свідків тих подій, більшовик Сергій Мойсеєв, за свіжим слідом подій розповідав: «У саду палацу (Маріїнінського, там розташувався штаб окупантів — Авт.), — що був названий "штабом Духоніна" (евфемізм, що означав "місце розстрілу" — Авт.), розстрілювалося дуже багато людей без всяких підстав. Розстріли були представлені на розсуд самих червоногвардійців; розстрілювалися і солдати, які вийшли з госпіталю і не мали посвідчень... Усі трупи були роздягнуті і все зняте з них тут же розподілялося між розстрільниками на очах у натовпу. Коли ж на місце розстрілів приїхав Муравйов і побачив, що його оточує натовп озвірілих червоногвардійців з награбованим майном, він нічого не казав про те, щоб не грабували, а навпаки закликав їх до подальших розстрілів, говорячи, що передусім і головне тепер бути нещадними».

Розповідаючи про терор, Микола Скрипник, який у ті дні обіймав посаду народного секретаря праці в уряді радянської України, згадував: «Особливо розстрілювали всіх тих, у кого знаходили посвідчення, написані українською мовою, так що складалося враження у населення, що ремньовці (за прізвищем командира одного із загонів Муравйова — Авт.) борються взагалі з українцями». Якщо самому Скрипнику, як й іншому члену Народного секретаріату — Володимиру Затонському, таки вдалося врятуватися від загибелі завдяки наявності поряд із україномовними виданих у Петрограді посвідчень, то кількох відомих українців було все ж розстріляно. Серед них був і член Центральної Ради Олександр Зарудний, який незадовго перед тим вийшов із в'язниці, де перебував через підтримку тієї частини есерів — членів Центральної Ради, які планували здійснити пробільшовицький переворот.

Щоб прикрити окупаційний характер нової влади, через кілька днів після захоплення Києва управління містом було передано Народному секретаріату та Київській раді робітничих та солдатських депутатів. Цікаво, що про перехід влади до Народного секретаріату та про захоплення Києва (військами під керівництвом Юрія Коцюбинського) Ленін заявив у Петрограді ще 5 лютого, в перший день штурму, тобто коли складені у Петрограді плани були переплутані з реаліями.

Між формальним урядом радянської України і муравйовцями одразу почалися конфлікти, оскільки перші усвідомлювали вкрай негативний вплив червоногвардійського терору на киян та намагалися його обмежити чи навіть покарати винних, тоді як другі і надалі вважали себе головними. Згодом Муравйова, якого після Києва було відправлено до Одеси, навіть заарештували і провели слідство з приводу тих безчинств, що творилися при ньому у Києві, однак слідство його виправдало.

Терор лютого 1918 року став першим більшовицьким терором у Києві. На той час він ще не був централізованим державно і викликав осуд багатьох більшовиків. Та незабаром офіційне ставлення до терору змінилося — його було узаконено постановою РНК РСФРР від 5 вересня 1918 року «Про червоний терор», якою «забезпечення тилу шляхом терору» було названо «прямою необхідністю» більшовицької влади. З того часу терор став одним із ключових методів управління компартійно-радянського керівництва опанованою ним країною .

Джерело: www.jnsm.com.ua

hhgКаУ реклама 16

НАУКОВА РОБОТА

 

Публікації

  • 1
  • 2
  • 3
Наукометричне невігластво (щодо манії бюрократій запровадити цифрове оцінювання науки)

Наукометричне невігластво (щодо манії бюрократій запровадити цифрове оцінювання науки)

12 лютого 2020

Те, що бюрократія з небаченим для цього впливового прошарка[1] нашого суспільства ентузіазмом зустріла на...

І стали вони на розстріл, ніби приймали парад козаків...

І стали вони на розстріл, ніби приймали парад козаків...

9 лютого 2020

У ці зимові дні 90 років тому, після затримки під Крутами, Київ окупували російські більшовики.

Взяття Києва військами радянської Росії

Взяття Києва військами радянської Росії

9 лютого 2020

9 лютого 1918 року російські радянські війська під командуванням російського лівого есера Михайла Муравйо...

Усі міністри УНР, які повернулися до СРСР, були репресовані

Усі міністри УНР, які повернулися до СРСР, були репресовані

4 лютого 2020

З 1926 року мігранти з СРСР створили Прометеївський рух, який об’єднав усі народи, що не втримали своїх держав...

102 роки бою під Крутами. Історична довідка та інфографіка

102 роки бою під Крутами. Історична довідка та інфографіка

29 січня 2020

29 січня 2020 року в Україні відбувається вшанування пам’яті Героїв Крут.

Олекса Тихий. Справжній донецький українець

Олекса Тихий. Справжній донецький українець

27 січня 2020

"Я – для того, щоб мої земляки-донбасівці давали не лише вугілля, сталь, машини, пшеницю... Для того, щоб моя ...

Анна Ярославна – прабабця майже 30 французьких королів

Анна Ярославна – прабабця майже 30 французьких королів

27 січня 2020

Анна Ярославна — видатна українська жінка, що стала королевою Франції.

Возз'єднання Закарпатської України з Великою Україною

Возз'єднання Закарпатської України з Великою Україною

22 січня 2020

21 січня 1919 року Всенародний конгрес угорських русинів, що відбувся у Хусті , прийняв рішення про возз'єднан...

У МОН зробили публічними 28 освітніх реєстрів

У МОН зробили публічними 28 освітніх реєстрів

18 січня 2020

Публічна інформація про сферу освіти і науки відтепер доступна на Єдиному державному вебпорталі відкритих дани...

Молоді вчителі проходитимуть педагогічну інтернатуру

Молоді вчителі проходитимуть педагогічну інтернатуру

18 січня 2020

Випускникам закладів вищої освіти, які не мають досвіду педагогічної діяльності та прийматимуться на посаду пе...

Робочий час та оплата праці вчителя за новим законом

Робочий час та оплата праці вчителя за новим законом

18 січня 2020

Верховна Рада ухвалила новий Закон України «Про повну загальну середню освіту», яким визначено поняття робочог...

Мінфін бере на себе політичну відповідальність за закриття шкіл та скорочення вчителів?

Мінфін бере на себе політичну відповідальність за закриття шкіл та скорочення вчителів?

5 січня 2020

Кабінет Міністрів України доручив центральним органам виконавчої влади розглянути пропозиції Міністерства фіна...